Покроковий процес монтажу водопостачання та каналізації: що потрібно знати

З чого складається система водопостачання в будинку

Приймаючи рішення забезпечити себе водою, варто врахувати основні складові системи:

• джерело водопостачання - найчастіше це колодязь, центральний водопровід або свердловина;
• насос або насосна станція;
• труби, які прокладаються зовні будинку;
• вузол вводу та підключення води в будинок;
• система автоматичного регулювання;
• сантехнічні пристрої, які встановлюються всередині будівлі.

Зручним варіантом підведення води є централізоване постачання. Він вважається найбільш бюджетним, але при цьому необхідно отримати дозвіл адміністрації селища або водоканалу. У таких випадках встановлюються лічильники для води та необхідне обладнання.

Інші варіанти підведення води - криниця або свердловина, які теж є досить поширеними. Перевагами такого методу є можливість доступу до води у випадку відсутності електроенергії чи поломок насосу.

Свердловина дає можливість отримати максимально чисту воду у великій кількості. Проте її обладнання є досить дороговартісним. Окрім того, необхідно купувати додаткові фільтри проти піску та інших домішок у воді.

Особливості проведення води в будинок

Першим етапом облаштування такого водопостачання є розробка схеми. Необхідно визначитися, скільки буде точок гарячої та холодної подачі води та де вони будуть знаходитися. Паралельно з цим бажано відразу створити і схему водовідведення. У таких випадках є можливість прокладати труби з герметизацією в підлозі, у стінах та зробити якісну розводку.

Також бажано спланувати окрему кімнату під котельню або техприміщення. Саме там розташовується вузол автоматики, гідроакумулятор, котел системи опалення тощо. Що стосується способів розводки трубопроводу, то вони виконуються за трійниковою, колекторною або комбінованою системою.

Як зробити каналізацію в будинку

Основні етапи робіт у такому випадку полягають у наступному:

• планування - замовляється проєкт будинку та ділянки, де вказуються точки водозабору та місце для септика;
• вибір автономної системи - це може бути або накопичувальна ємність, або септик з кілець, чи навіть станція біоочистки;
• проведення внутрішньої каналізації з потрібним ухилом труб - у цьому випадку використовуються ПВХ моделі з діаметром в 110 мм для унітазу та 50 мм для з’єднання раковин чи душу;
• вивід з будинку - труби проводяться через фундаментну частину, при цьому глибина їх прокладки складає не менше 80 см (показником є глибина промерзання ґрунту взимку);
• установка зовнішньої каналізаційної системи - для цього труби з поліпропілену прокладаються від будинку до септика.

На завершення робиться монтаж септика - встановлюється сама ємність та облаштовується вентиляція.

Монтаж каналізації: на що звернути увагу

• Вкрай важливо встановити ревізійні отвори для того, щоб в подальшому мати можливість прочищати засмічення.
• Септик потрібно встановлювати на дистанції мінімум 5 м від будинку та дороги, а від джерела питної води - 30 м.
• Типовими помилками при прокладанні труб через фундамент є жорстке закріплення її у кладці, яке з часом може привести до поломки.
• Використання неправильного типу труб може призвести до їх прориву та аварійних ситуацій при експлуатації системи.
• Також необхідно якісно з'єднувати труби, використовуючи спеціальну змазку та гумові ущільнювачі.
• Відсутність ревізій не зможе забезпечити точку доступу для прочищення засмічування.
• Труби, які будуть викладатися вище рівня промерзання ґрунту, будуть замерзати при низьких температурах.